Жовчогінні засоби були відомі та застосовувалися для лікування різних захворювань шлунково-кишкового тракту з давніх-давен. Наприклад, артишок, що має жовчогінний ефект, використовувався древніми греками і римлянами ще в IV столітті до нашої ери. Розвиток медицини та фармацевтики відкрило велику кількість засобів, здатних стимулювати виділення та відтік жовчі, без яких важко уявити практику сучасного гастроентеролога.
– Холеретики – препарати, що посилюють виділення жовчі клітинами печінки – гепатоцитами. Ці засоби здатні підвищувати концентрацію жовчних кислот у жовчі, а деякі з них сприяють розрідженню жовчного секрету за рахунок збільшення вмісту води в ньому. До цієї групи можна віднести велику кількість рослинних екстрактів та синтетичних препаратів, а також засоби тваринного походження, які містять натуральні жовчні кислоти. Окремо можна виділити гідрохолеретики – лікувальні мінеральні води, які здатні розбавляти жовч та збільшувати її кількість за рахунок води.
– Холекінетики – ці засоби стимулюють викид жовчі в кишечник за рахунок підвищення тонусу жовчного міхура (справжні холекінетики) або усунення спазму та зниження тонусу гладкої мускулатури жовчовивідних шляхів (холеспазмолітики).
Деякі препарати мають як холеретичний, так і холекінетичний ефект, надаючи комплексну дію на процес екскреції жовчі. Прикладом такого засобу є французький препарат Хофітол – лікарський засіб на основі стандартизованого екстракту листя артишоку польового Cynara scolymus.2
Завдяки вмісту цинарину та цинаропікрину, екстракт артишоку здатний:
Говорячи про застосування рослинних екстрактів, хотілося б окремо наголосити на важливості процесу їх стандартизації, адже звичайні екстракти можуть суттєво відрізнятися як за складом, так і за концентрацією окремих діючих компонентів. Тобто різні партії одного й того ж екстракту можуть мати різну дію на організм, а вираженість окремих ефектів буде важко прогнозована. Стандартизація екстрактів дозволяє забезпечити стабільну концентрацію діючих речовин у препараті, що дає фахівцю впевненість у дії засобу та дозволяє проводити клінічні дослідження.7
Жовчогінні засоби застосовують при:
Як бачимо, показання до застосування жовчогінних засобів досить широкі, а самі ці засоби часто відрізняються механізмом дії. Тому запорукою правильного вибору жовчогінного препарату є правильно поставлений діагноз з визначенням провідної патогенетичної ланки у порушенні секреції або відтоку жовчі. Найкраще з цим завданням впорається лікар, який проведе необхідне обстеження, встановить діагноз, а потім призначить терапію.
Необережне поводження з жовчогінними препаратами може спричинити серйозні ускладнення і навіть “привести” пацієнта на операційний стіл! Так, застосування жовчогінних, що мають виражену холекінетичну дію у пацієнтів з жовчнокам’яною хворобою може призвести до вклинювання каменів у жовчному міхурі або жовчних протоках. Усунути таке ускладнення медикаментозно навряд чи вийде, тому буде потрібно негайне хірургічне втручання!
Враховуючи вищесказане, не варто займатися самодіагностикою та самолікуванням. Перед прийомом будь-якого засобу, що має жовчогінну дію, проконсультуйтеся з лікарем та ознайомтеся з інструкцією щодо застосування даного засобу.
Література:
