Вплив складових артишоку на рівні печінкових ферментів: систематичний огляд і метааналіз рандомізованих контрольованих досліджень
Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) є одним із найпоширеніших захворювань печінки, однією з форм якого виступає неалкогольний стеатогепатит (НАСГ). Рутинними підходами до лікування НАЖХП є зниження маси тіла, зміна харчування, модифікація способу життя. Крім того, часто використовується фітотерапія, зокрема препарати артишоку (Cynara scolymus). Артишок містить високу концентрацію природних антиоксидантів (моно- та дикафеоїлхінову кислоту, летючі сесквітерпени, флавоноїди), що дає його екстракту змогу протидіяти НАЖХП шляхом запобігання продукції активних форм кисню, пероксидації ліпідів й окисненню білків, підвищення активності глутатіонпероксидази.
У низці досліджень продемонстровано антиоксидантний вплив екстракту листя артишоку (ЕЛА) на гепатоцити та його здатність знижувати вміст аланін- ( АЛТ) й аспартатамінотрансферази (АСТ), а також покращувати їх співвідношення.
Було проаналізовано 7 клінічних досліджень за участю 575 пацієнтів, проведених у період 2000-2020 рр. Доза ЕЛА варіювала від 50 до 2700 мг/добу, а тривалість його застосування – від 6 до 16 тижнів.
З’ясовано, що застосування ЕЛА достовірно знижувало сироваткові рівні АЛТ (величина ефекту за Хеджесом -1,08; 95% довірчий інтервал (ДІ) від -1,76 до -0,40; p=0,002). Цікаво, що вплив на АЛТ був вираженішим у разі застосування препарату ≤8 тижнів. Аналогічно застосування ЕЛА знижувало й АСТ (-1,02; 95% ДІ від -1,76 до -0,28; p=0,007; рис. 1). Для зниження рівня АСТ доза ЕЛА мала перевищувати 500 мг/добу.
Отже, поточні докази свідчать, що складові артишоку достовірно знижують сироватковий уміст АСТ й АЛТ – маркерів ушкодження печінки. Це дуже важливо, оскільки поширеність НАЖХП, зумовленої малорухливим способом життя та високою калорійністю раціону, продовжує зростати.
ЕЛА характеризується низкою сприятливих властивостей (рис. 2), які дають змогу широко застосовувати його у фітотерапії печінкових захворювань.
У всіх клінічних дослідженях, що були проаналізовані, задокументований сприятливий вплив ЕЛА на печінкові ферменти, зумовлений, імовірно, антиоксидантним впливом і протидією гепатотоксичності різних хімічних агентів. Зокрема, було продемонстровано покращення рівнів АЛТ й АСТ в осіб із НАЖХП і НАСГ, зниження АСТ у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та гіперхолестеринемією, зниження АЛТ в осіб із надлишковою масою тіла й гіперглікемією натще. Найактивнішими антиоксидантними сполуками ЕЛА вважають цинарин і хлорогенову кислоту, які й забезпечують вплив артишоку на печінкові біомаркери.
Висновки. Систематичний огляд і метааналіз виявили, що добавки артишоку здатні знижувати сироваткові рівні АСТ й АЛТ. Це робить застосування ЕЛА цінною можливістю в лікуванні хворих гепатологічного профілю.
