Жовчнокам’яна хвороба: методи лікування

Як би гірко ми не сприймали жовч, без неї ми б не могли поласувати ні ароматним шашликом, ні холодцем із хріном, ні наваристим борщем. Тому що саме жовч відповідає за розщеплення та засвоєння всіх жирів, які нам так смакують. Але ми, звісно, інколи втрачаємо відчуття міри, заїдаємо стреси або навпаки голодуємо заради ідеальної цифри на вагах і не дуже хочемо займатися спортом. Ще й ендокринні виклики та захворювання ШКТ додають навантаження на роботу жовчного міхура. Як результат – нудота, розлади травлення, неприємне відчуття гіркоти в роті, а іноді й сильний біль і діагноз “холелітіаз“, простіше кажучи – жовчнокам’яна хвороба. Які існують методи лікування цієї недуги – розберемось у статті.

Діагностика жовчнокам’яної хвороби

Нудоти і діареї недостатньо для того, щоб запідозрити камені в жовчному міхурі. Підтвердити їх наявність може тільки лікар після обстеження. Як правило, він спочатку призначить УЗД черевної порожнини. Нерідко саме під час цього обстеження випадково і виявляють камені в жовчному міхурі, які ще не заявили про себе неприємними симптомами. Але, щоб визначити причину патології, лікар може направити на додаткові обстеження:

• комп’ютерну томографію органів ШКТ,
• магнітно-резонансну томографію; 
• фіброгастроскопію;
• колоноскопію;
• загальний та біохімічний аналіз крові;
• ЕРХПГ – метод, який поєднує ендоскопію та рентгенографію.

Методи лікування жовчнокам’яної хвороби

Після аналізу всіх отриманих даних обстеження та скарг пацієнта лікар призначає лікування. Залежно від форми та складності захворювання можуть застосовуватись такі засоби терапії:

1. Спостереження: при безсимптомному перебігу лікар може рекомендувати спостереження або використання препаратів для розчинення каменів. На ранньому етапі утворення каменів консервативна терапія може бути досить ефективною, але лише за двох умов: якщо камені невеликі та утворені з холестерину, а також якщо пацієнт дотримується призначеної дієти. Однак, якщо медикаментозне лікування не дає результату, камені можуть спричинити запальний процес або закупорку внаслідок руху. 
2. Лапароскопічне видалення жовчного міхура: він видаляється разом із камінням за допомогою невеликих проколів 5-10 міліметрів у черевній стінці та спеціальних інструментів. 
3. Лапаротомічне видалення: за допомогою хірургічного втручання, що передбачає розріз в області правого підребер’я. 
4. Лазерне дроблення: камені розділяються на невеликі частки, які самостійно виходять через кишечник. Але лазер призначається лише за двох умов:  

• камінців не більше трьох і вони разом не перевищують діаметр у три сантиметри;
• жовчний міхур не уражений і здатний працювати нормально.

Але лазер призначається лише за двох умов:  

• камінців не більше трьох і вони разом не перевищують діаметр у три сантиметри;
• жовчний міхур не уражений і здатний працювати нормально.

Оперативне втручання проводиться за наявності таких факторів:

1. Медикаментозне лікування неефективне.
2. Камені займають понад 33% від обсягу жовчного міхура.
3. Пацієнт страждає від жовчних кольок або інших небезпечних станів.

Видалення жовчного міхура позбавляє пацієнта від багатьох ускладнень і неприємних симптомів та головне – повертає якість життя.

Щоб обрати оптимальний метод діагностики та лікування обов’язково зверніться до лікаря!

я проводиться за наявності таких факторів:

1. Медикаментозне лікування неефективне.
2. Каміння займає понад 33% від обсягу жовчного міхура.
3. Захворювання ускладнюється частими жовчними кольками або іншими небезпечними станами.

Хірургічне видалення жовчного міхура позбавляє пацієнта від багатьох ускладнень і неприємних симптомів та головне – повертає якість життя.

Щоб обрати оптимальний метод діагностики та лікування обов’язково зверніться до лікаря!