Потрібно зазначити, що жовчоутворення є унікальною функцією печінки, життєво необхідною для організму.
На відміну від інших секретів людського тіла, жовч – «прихований секрет», тому довгий час було неможливо дослідити її склад та механізм утворення, аж до часів закінчення другої світової війни.1,2
Це жовто-зеленувата рідина, яка виділяється клітинами печінки (гепатоцитами). Після виділення жовч накопичується і концентрується у жовчному міхурі.
Приблизно 1000 мл жовчі утворюється за добу в результаті активної секреції розчинених органічних і неорганічних речовин у канальцевий простір.4
Клітини жовчних проток – холангіоцити, утворюють епітелій внутрішньопечінкового жовчного дерева. Жовчне дерево — це складна мережа проток, яка починається, коли жовч тече з жовчних канальців у протоки від менших до більших, що нагадують гілки дерева, і зрештою, ці протоки доставляють жовч до жовчного міхура.
Жовч – це дуже складний секрет, який має водянисту природу і містить менше 5% твердого вмісту.1
Жовч складається в основному з води, електролітів та інших речовин, які включають жовчні солі, холестерин, білірубін, лецитин, амінокислоти, ліки, токсини, важкі метали та вітаміни.
Білірубін є основним жовчним пігментом, який і надає їй такого забарвлення.6 Білірубін перетворюється на метаболіти – уробілін (надає сечі жовтого забарвлення) та стеркобілін (надає калу коричневого забарвлення).6
У людини виробляється в середньому ~17 мкл/г печінки/год жовчі щодня, а, наприклад, у щурів ~ 100 мкл/г/год.1
Надходження жирів у дванадцятипалу кишку стимулює вивільнення гормону холецистокініну, який, у свою чергу, стимулює скорочення стінки жовчного міхура, що призводить до виділення жовчі в загальну жовчну протоку, а далі у 12 палу кишку. Жовч приймає участь у розщепленні жиру (емульгування великих крапель жиру в дрібні), що полегшує їх всмоктування в кишечнику.
Жовч виконує п’ять основних функцій:
Різноманітні фактори і патологічні стани можуть призводити до порушення реологічних властивостей жовчі, дисбалансу окремих її компонентів, порушення роботи жовчовивідних шляхів та сфінктерів жовчовивідної системи. При порушенні механізмів виділення жовчі, з тих чи інших причин, виникає холестаз, тобто затримка виділення жовчі протоками. Усе вище зазначене призводить до розвитку жовчнокам’яної хвороби та запалення жовчних шляхів і жовчного міхура (холангіт, холецистит).
Патологія жовчовивідних шляхів може призвести до зниження всмоктування жирів і жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K). Наприклад, дефіцит вітаміну К може викликати кровотечу, а дефіцит вітаміну D може спричинити рахіт у дітей та остеомаляцію у дорослих через зниження всмоктування кальцію з кишечника. Дефіцит вітаміну А може призвести до порушення зору – відомої усім «курячої сліпоти».3
На початкових стадіях порушення роботи жовчовивідної системи можуть допомогти терапевтичні підходи та методи лікування, а також зміни у дієті та повсякденному ритмі життя. Якщо ці зміни вже мають морфологічний характер іноді виникає потреба у хірургічному лікуванні.
Щоб уникнути проблем із жовчовивідною системою варто регулярно обстежуватись і консультуватися з лікарем, який допоможе вчасно виявити та лікувати порушення роботи гепатобіліарної системи.
Література
