Посилення холерезу за допомогою екстракту артишоку
Kirchhoff R., Beckers Ch., Kirchhoff G.M. і співавт.
Посилення секреції жовчі є обов’язковим компонентом лікування диспепсії. Дискінезію жовчовидільних шляхів розглядають як причину невиразкової диспепсії та синдрому подразненого кишківника, що зумовлює потребу в застосуванні холеретичних засобів. Посилення холерезу покращує моторну функцію кишківника та травлення жирів.
Дію холеретичних препаратів слід оцінювати з погляду впливу і на активність травлення, і на моторну функцію кишківника. Попередні доклінічні та клінічні дослідження продемонстрували здатність екстракту листя артишоку (ЕЛА) й окремих його компонентів знижувати рівні холестерину та тригліцеридів, стимулювати діурез і холерез, збільшувати секрецію жовчі у дванадцятипалу кишку, зменшувати вираженість симптомів невиразкової диспепсії, чинити гепатопротекторну дію (рис. 1). Основною активною складовою ЕЛА виступає цинарин, але потужність ЕЛА є вищою порівняно з будь-яким з окремих складників.
У рандомізованому плацебо-контрольованому подвійному сліпому дослідженні взяли участь відносно здорові чоловіки-добровольці, яких було рандомізовано у дві групи, кожна з яких почергово отримувала інтрадуоденально ЕЛА (одноразово 1920 мг щодня) та плацебо (між їх застосуванням було передбачено період вимивання – 8 днів). Вимірювання холерезу передбачало визначення базальної секреції та секреції після інтрадуоденального введення ЕЛА чи плацебо (від 30 хвилин після введення до 4 годин безперервно). Секрецію визначали за допомогою зондування, оскільки отримати надійні показники за допомогою діагностичної ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії практично неможливо. Після кожного забору жовчі її повертали назад у дванадцятипалу кишку для збереження ентерогепатичної циркуляції жовчних кислот.
Критерієм ефективності вважали достовірне абсолютне збільшення об’єму жовчі; також оцінювалося відносне збільшення об’єму жовчі через 30, 60, 120, 150 і 180 хвилин порівняно з вихідним показником.
В обох групах після введення препарату біліарна секреція зростала до 60 хвилин, після чого спостерігалося поступове її зниження, однак лише в групі ЕЛА відмінність між секрецією на 30-180-й хвилинах і вихідними показниками була достовірною (p<0,01).
У будь-який проаналізований момент часу кількість жовчі, секретованої після введення ЕЛА, була більшою, ніж у групі плацебо. Через 30 хвилин секреція жовчі в групі ЕЛА зросла на 127,3%, а через 60 хвилин – на 151,5%, натомість у групі плацебо найбільше зростання секреції (лише на 39,5%) було зафіксовано через 30 хвилин. Через 120 і 150 хвилин об’єм жовчі все ще був вищим у групі ЕЛА, ніж у групі плацебо (рис. 2).
За даними досліджень інших авторів можна дійти висновку, що ЕЛА забезпечує не лише гідрохолерез, а й справжнє підвищення секреції всіх складових жовчі. Оскільки біліарна секреція є основним механізмом елімінації холестерину, ЕЛА також сприяє зниженню рівня цієї речовини в плазмі крові. Важливо, що ЕЛА має відмінні показники безпеки та рідко спричиняє побічні ефекти.
Висновки. ЕЛА може бути рекомендованим для лікування диспепсії, особливо коли ймовірними причинами є дискінезія жовчовидільних шляхів або розлади засвоювання жирів. Додатковими перевагами ЕЛА є холестеринознижувальна дія та висока безпека, що дає змогу застосовувати цей засіб у осіб, яким протипоказана фармакотерапія.
