У всьому світі зростає захворюваність та поширеність гострих і хронічних хвороб печінки, що негативно впливають на якість життя та можуть призвести до небезпечних для життя ускладнень.1
У першу чергу це гострі стани, які порушують роботу органу – гостра печінкова недостатність, найчастіше викликана вірусами (гепатити A, B та E), препаратами (протитуберкульозні засоби, парацетамол, протисудомні ліки, антибіотики), токсинами (деякі трави, алкоголь) та аутоімунними станами.
По друге це всі захворювання печінки, які мають хронічний перебіг, тобто функції органу згасають поступово, що з часом призводить до незворотніх змін печінки, втрати функції органу та небезпечних для життя ускладнень.
В літературних джерелах, гостра печінкова недостатність визначається як важке гостре ураження печінки тривалістю менше 26 тижнів зі змінами психічного стану (енцефалопатія) та порушенням функцій органу у пацієнта без попередніх захворювань печінки.2
Вірусний гепатит і гепатит, індукований ліками, є двома найпоширенішими причинами ГПН у всьому світі.2
Медикаментозний токсичний гепатит є причиною майже половини випадків ГПН у Сполучених Штатах, серед яких ацетамінофен є найпоширенішою причиною. Так це звичайний парацетамол, прийнятий у дуже високій дозі. Найпоширенішими причинами токсичності, не пов’язаної з ацетамінофеном, є протитуберкульозні препарати (головним чином ізоніазид), протимікробні та протигрибкові засоби (нітрофурантоїн і кетоконазол), протиепілептичні препарати (вальпроєва кислота, фенітоїн) і нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП).2
Токсичний гепатит, викликаний вживанням грибів, наприклад, мухоморів або блідих поганок, є причиною більшості летальних випадків при отруєнні грибами.
Вірусні гепатити А, В, C є основними причинами печінкової недостатності, більшість з яких зареєстровано в країнах, що розвиваються.
Інша вірусна етіологія ГПН включає вірус простого герпесу, цитомегаловірус (ЦМВ), вірус Епштейна-Барра (ВЕБ), парвовіруси, аденовірус і вірус вітряної віспи.
Хронічні захворювання печінки (ХЗП) – це своєрідний безперервний процес запалення, руйнування та регенерації паренхіми печінки, що призводить до фіброзу та цирозу.
Серйозними наслідками кінцевої стадії хронічних захворювань печінки є портальна гіпертензія та первинний рак печінки (гепатоцелюлярна карцинома). На додаток до цирозу, гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК) є іншим важливим ускладненням хронічних захворювань печінки.
Треба пам’ятати, що будь-яке тривале захворювання печінки, що викликає хронічне запалення (гепатит), може призвести до цирозу!!!
Небезпечні віруси гепатиту В, С, особливо, якщо захворювання має хронічний перебіг. Наразі, за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), 58 мільйонів людей хворіють на хронічний гепатит С.3
У 2019 році 296 мільйонів людей були інфіковані вірусом гепатиту В.3
Є найпоширенішим захворюванням печінки в усьому світі, що не пов’язана із вживанням алкоголю, при якому в печінці накопичується надлишок жиру шляхом внутрішньоклітинного відкладення ліпідів у гепатоцитах.1,4
НАЖХП швидко стає основною причиною цирозу в розвинених країнах.
В сучасному світі, триває пандемія неалкогольної жирової хвороби печінки. Останнім часом спостерігається тривожне зростання захворювань печінки, пов’язаних з алкоголем, ці хвороби повністю не виліковуються медикаментами, окрім контролю факторів ризику.1
Хронічне ураження печінки внаслідок тривалого вживання алкоголю.
Приблизно 2 мільярди людей у всьому світі вживають алкоголь у великій кількості, з яких 283 мільйони страждають на АХП.5
Ця хвороба печінки прогресує повільно та характеризується імуно-опосередкованим пошкодженням клітин печінки, що викликає запалення, печінкову недостатність і фіброз.4
Деякі аутоімунні захворювання можуть викликати хронічне запалення печінки, включаючи аутоімунний гепатит, первинний біліарний цироз і первинний склерозуючий холангіт.
Певні спадкові захворювання можуть спричинити накопичення токсичних речовин у печінці та її пошкодження, наприклад хвороба накопичення глікогену , муковісцидоз і хвороба Вільсона.7
Інколи токсичний гепатит може розвинутись через кілька годин або днів після впливу токсичного фактору. В інших випадках потрібні місяці регулярного впливу, перш ніж з’являться симптоми.
Тривалий вплив певних токсинів навколишнього середовища або використання деяких ліків може спричинити хронічне ураження печінки.
Серед препаратів провідну позицію займає Ацетамінофен – добре відомий парацетамол, який у високих дозах може спричинити летальний некроз печінки. Взагалі, знеболюючі та жарознижуючі препарати – є поширеною причиною ураження печінки, особливо якщо їх приймати у дозах, вищих за рекомендовані або паралельно вживати алкоголь.8
Слідкуйте за здоров’ям печінки та вчасно звертайтеся за медичною допомогою!
Література
