Вплив екстракту листя артишоку на рівні аланін- і аспартатамінотрансферази у пацієнтів із неалкогольним стеатогепатитом

Rangboo V., Noroozi M., Zavoshy R. і співавт.

Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) охоплює широкий спектр хвороб, які характеризуються жировою інфільтрацією печінки та стеатозом. Зокрема, до цього спектра входить неалкогольний стеатогепатит (НАСГ). У діагностиці уражень печінки велике значення мають аланін- (АЛТ) і аспартатамінотрансфераза (АСТ) – ферменти, які вивільняються в кровообіг після розриву оболонки гепатоцитів під дією різноманітних ушкоджень.

Підходи до лікування НАСГ включають зниження маси тіла, зміну харчування та модифікацію способу життя. У разі супутньої гіперліпідемії або цукрового діабету можна також розглянути застосування інсулін-сенсибілізувальних і ліпідознижувальних препаратів. Зважаючи на те що НАСГ є багатофакторним захворюванням, доцільним є застосування рослинних засобів із багатогранним механізмом дії.

Артишок (Cynara scolymus) являє собою поширену в Середземноморському регіоні рослину, багату на природні антиоксиданти, яка чинить гепатопротекторну, протимікробну та холестеринознижувальну дії, що робить його багатообіцяльним засобом для лікування НАСГ.

У рандомізованому подвійному сліпому клінічному дослідженні взяли участь 60 пацієнтів з НАСГ і задокументованим підвищенням печінкових ферментів, ознаками жирової хвороби печінки при ультразвуковому дослідженні та метаболічною дисфункцією (проатерогенною дисліпідемією, гіперглікемією, ожирінням) та/або артеріальною гіпертензією. Після надання рекомендацій щодо здорового способу життя учасників було рандомізовано в групи ЕЛА та плацебо на 2 місяці.

Після застосування ЕЛА в учасників дослідження спостерігалося достовірне зниження середньої маси тіла, а також сироваткових рівнів АЛТ, АСТ, глюкози, загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів ( табл. 1) Окрім того, було відзначено зниження систолічного артеріального тиску (рис. 1).

Плацебо натомість не мало впливу на рівень глюкози й ліпідний профіль. Порівняння досліджуваних показників у групах ЕЛА та плацебо виявило вираженіші зміни в рівнях печінкових ферментів і ліпідних показників під дією ЕЛА.

Отже, було продемонстровано терапевтичний вплив ЕЛА на функціональні біомаркери печінки та гемодинамічні параметри пацієнтів із НАСГ. Отриманий ефект можна пояснити антиоксидантними властивостями ЕЛА, точніше його активних компонентів (цинарину, хлорогенової кислоти, флавоноїдів). Отримані результати відповідають даним попередніх досліджень інших авторів із цього питання.

Покращення ліпідного профілю під дією ЕЛА вважається результатом дії цинарину та хлорогенової кислоти, які здатні інгібувати 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА-редуктазу, знижуючи вміст холестерину. Ліпідознижувальний ефект ЕЛА також було підтверджено в низці досліджень.

Здатність ЕЛА знижувати глікемію вважають наслідком антиоксидантної дії та впливу на всмоктування глюкози. Антиоксиданти сповільнюють спорожнення шлунка, пригнічують α-амілазу й α-глюкозидазу та блокують транспортування глюкози в кров. Окрім того, антиоксидантам притаманні інсуліноподібний вплив, тобто здатність підсилювати захоплення глюкози периферичними тканинами, а також відновлювальна дія на ушкоджені β-клітини та стимуляція цих клітин до секреції інсуліну (рис. 2).

Висновки. ЕЛА має терапевтичний потенціал у  пацієнтів з НАСГ. Активними речовинами ЕЛА виступають флавоноїди та кафеоїлхінова кислота, які мають  доведені гепатопротекторні та гіполіпідемічні властивості.